Хре́щення Госпо́днє (лат. Baptismus Domini) — хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордан, на паломницькій переправі Віфавара. Одна з п'яти важливих подій Ісусового життя поряд із Преображенням, Розп'яттям, Воскресінням і Вознесінням[1][2]. Опис хрещення поданий у Євангеліях від Матвія (3:13–17), Марка (1:9–11), Луки (3:21–23) та Івана (1:32-34). Вважається дослідниками доконаним історичним фактом, так само як і його розп'яття Ісуса[3][4][5][6].
Для християн Хрещення Господнє — одна з основ християнського обряду хрещення, що зазначено в Діяннях апостолів (19:1-7). На згадку про Хрещення християни щорічно відзначають велике свято, одне з різдвяно-новорічного циклу. У західному християнстві (Римо-Католицькій Церкві та в протестантів) воно святкується першої неділі після Богоявлення (6 січня); у східнохристиянських церквах (греко-католицьких і православних) його відмічають 6 січня за юліанським календарем, або 19 січня за григоріанським календарем. В католицькій традиції Хрещення є однією з світлих таємниць розарію[7]. У східнохристиянській традиції — одне з 12 великих свят.
Опис події у Біблії
Із Хрещенням Господнім за розповіддю у Євангеліях, пов'язують хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на Йордані там, де знаходиться давня місцевість «Віфавара». Слухаючи Предтечу народ постійно перебував у чеканні. Багатьом було відомо, що Збавитель тривалий час перебуває невпізнаним, тому слова Івана: «Він стоїть серед вас» заставили серця прискорено битися. І в цей час серед юрби на березі з'явився Чоловік з Назарету. Ісус опинився між грішниками. Він разом з всіма готувався прийняти хрещення від Івана. Ніхто не знав його навіть сам Іван, але мав якесь передчуття. Голос Святого Духа дав йому пізнати хто був Месія. Коли Іван підійшов до води, всіх вразили дивні слова звернені до Галилеянина: «Я повинен хреститися від Тебе і чи Тобі йти до мене?». Відповідь Ісуса: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. (Мт. 3:15)» нічого не пояснила оточенню, але для Івана мали певний зміст і переконали його охрестити й тоді його передчуття перемінилось у певність. Він погодився здійснити обряд. У ту мить, коли Ісус стояв у річці і молився, сталося щось таємниче, знак розпізнавання. Ісус сходить, як і інші у воду, але не виявляє жодного гріха, а коли виходить з висоти Дух у вигляді голуба зійшов на Нього і почувся голос «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!» (Мр. 1:11). Ця небесна поява пригадує появу над печерою у Вифлеємі. Там звіщається про нього пастушкам, тут — невинному предтечі й розкаяним грішникам. Проте звіщення над берегами Йордану коротке у часі й мало з тих до котрих було звернене, його пізнало. Про це свідчення пізніше Іван Богослов скаже —
І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто хрестити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто хреститиме Духом Святим. І я бачив, і свідчив, що Він Божий Син! (Ів. 1:32-34)
Отже коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.
Comments