Піст є ліки в духовному житті. Людська природа непостійна, вона піддається нестриманості й розкоші, тому чоловіколюбний Господь, як люблячий батько, обрав лік у вигляді посту, щоб направити її на духовні подвиги. «Як початок всьому поганому, – говорить Ісаак Сирін, – служить упокоєння утроби – так підставою всіх чеснот є піст».
Піст змінює людину не тільки фізично, але найголовніше духовно. Він робить нас помірними, тверезими, сором’язливими, мовчазними, приборкує нашу похіть. Піст сприяє пануванню духовного життя над матеріальним. Він підриває і знесилює фізичні основи тілесних пристрастей, допомагає подолати тілесні бажання; це не тільки утримання від різної їжі, це засіб здатний підняти людський дух над тілом. В наш час існує тенденція: зводити час посту до простого – до невживання певного роду їжі, але це скоріше змінює людину зовні: вона почне тільки худнути, і називати цей час можна також і дієтою, але зовсім не постом. Піст повинен, перш за все, змінити людину внутрішньо, він повинен правильно розставити життєві орієнтири, щоб людина змогла змінити в кращу сторону своє ставлення до ближніх, ворогів і, нарешті, до самої себе. Блаженний Єронім про таких «Постників» пише: «До чого утончується тіло від стриманості, якщо дух насичується гордістю? Яку похвалу заслужимо в блідості від посту, якщо стаємо синіми від заздрощів? Що за чеснота не пити вина, а впиватися гнівом і злістю?». Тому грішать ті, які, дотримуючись тілесного посту, не постять духовно: марнославством, осудженням і приниженням інших, тому такі горе-постники від голоду, як правило, бувають ще більш сердиті, похмурі і дратівливі, уперті і не терплять протиріч і образ. Святитель Йоан Златоустий також засуджує один тільки тілесний піст: «Що за користь, коли ви утримуєтеся від птиці і риби, а братів гризете і пригнічуєте».
Справжній піст необхідно поєднувати із справами милосердя, турботою про наших ближніх, тому що це є найважливішим в очах Божих: «Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25,34-40).
Значення посту можна виразити словами святителя Йоана Златоуста: «Ти постиш? Доведи це своїми справами. Якими, кажеш справами? Якщо побачиш жебрака – подай милостиню, якщо побачиш ворога – примирись, якщо побачиш одного щасливим – не заздри, якщо побачиш жінку – проходь повз… Нехай постять не одні вуха, але і зір, і слух, і нога, і рука, і всі члени твого тіла. Нехай руки перебувають чистими від розкрадань і зажерливості, нехай ноги перестануть ходити на протизаконні видовища, хай очі привчаться спрямовуватися не на благовидні особи і не задивляються на чужу красу. Зір є їжею душі, якщо вона протизаконна й заборонена, то вона шкодить посту й руйнує спасіння душі. Якщо ж законна й дозволена – то прикрашає піст. Нехай слух не приймає лихослів’я і наклепу, мову оберігай від лихослів’я і лайки».
Великий піст не буде таким, якщо «відірвати» його від богослужбового життя Церкви, іншими словами тільки в храмі піст набуває повноту і свій справжній сенс. Заради чого людина постить? Щоб змінити себе і наблизитися до Бога, а цей зв’язок можливий тільки в храмі. Цей період і дається людині, щоб підготувати, змінити, нарешті, перетворити себе до зустрічі цього Великого свята.
Всі розкаяні грішники початком свого покаяння і виправлення вважали стриманість. Метою Великого посту є приведення внутрішніх сил душі людини: розуму, почуттів і волі до цнотливого стану. Стану душі, коли всі ці сили спрямовані не на задоволення своїх ницих бажань, а на доброчесність, спрямовані не до землі і всього гріховного, а до Бога.
Під час посту посилюється боротьба людини з бісівськими силами. Її починають долати пристрасті, про існування яких вона навіть не здогадувалася. Перед людиною з’являються всі жахи занепалої людської природи: розум людини, який повинен пізнавати Бога, звернений до земних потреб, до тлінних речей. Він зайнятий чим завгодно, але не роздумами про Бога. Воля не прагне до добра, їй все більше подобається зло, яке подібно до смертоносної отрути отруює душу. Почуття настільки зіпсовані, що вони знаходять насолоду в грісі, а не в чесноті, як це було спочатку закладено Творцем. Уникнути всього цього допомагає людині піст. Піст вже не стільки фізичний, а піст, через який не зможе пройти жодна гріховна думка, жоден ворожий ворог.
Те, що наслідування Христового посту приурочене часу, коли згадуються страждання, смерть і славне Христове Воскресіння, – додає посту особливий сенс і значення. Стражданнями Спасителя і Його воскресінням всім нам дарована надія нашого воскресіння для життя вічного. Але для здійснення цієї надії, для отримання вічного блаженного життя, нам необхідно наслідувати Христа в чистоті і святості життя. Потрібно пройти той же шлях, яким ішов Спаситель, – шлях самозречення і самовідданості та, крім того, шлях боротьби з гріховністю нашої природи.
Перед нашими поглядами постають різні праведники: сивочолі старозавітні патріархи і богомудрі дружини, богоглаголиві пророки і благочестиві царі, які жили очікуванням пришестя у світ Месії, єдинородного Сина Божого Ісуса Христа. І всі християни очікують радісного і урочистого Христового Воскресіння, щоб Воскреслий Христос, висвітлив людську душу, яку він готував до цієї події сорок днів.
Commentaires