Здавалося б, ще недавно ми святкували Різдвяні свята, а вже невдовзі почнеться Великодний піст. Вчора, під час літургії Євангеліє розповідало нам про Судний день. І це перед постом дуже важливо. Адже Господь через Святе Письмо нагадує нам про те, що повинна робити людина, якщо вона хоче спасіння своєї душі. Здавалося б, все просто: прийняти подорожуючого, нагодувати, надати нічліг, одягнути, відвідати у лікарнях, темницях... Тобто бути милосердними. Нехай кожен із нас задасться перед своєю совістю: чи все це ми виконуємо? Чи є в нас те милосердя, до якого нас закликає Господь? Все це буде людина робити лише тоді, коли в душі буде ЛЮБОВ. Справжня, нелицемірна. Любов до Бога і ближнього. Коли в кожному ближньому ми будемо бачити не ворога, а образ Божий. Не національність, не приналежність до тієї чи іншої конфесії, держави, раси, а саме Образ Божий. Коли в серці буде любов до Бога, то ми відчуємо й любов до ближнього. А це можливо тоді, коли в нас буде покаяння, як блудного сина чи митаря, які в сльозах усвідомили свій гріх. І вже не судили ближнього, а просили вибачення у Творця Неба і Землі.
Чи спроможна людина зламати себе, зробити переоцінку цінностей, зламати гординю, сприйняти правильно критику і розпочати жити по іншому. По християнськи. Це подвиг, до якого не кожен готовий. Засудити себе, а не ближнього. Засудити себе до Суду Божого. Бо Справжній Храм починається в душі, у серці. Він є коли в душі порядок, немає злості, ненависті, жорстокості, осуду. Тоді там може бути обитель Духа Святого. Якщо ні, то є капище демонів. Як кажуть, святе місце пусте не буває. Це все в залежності від людини, кому вона відчинить своє серце. Адже в серці немає держав, кордонів. Там може бути Бог, бо наша душа по природі християнка. Тільки з любов’ю може бути милосердя. Тоді нам відкриються й біди тих, хто потребує нашої допомоги. Істинно говорю вам, каже Господь, що зробили ви для ближнього, то зробили ви й для Мене.
Comments